Нехай наші вороги
Покопають ями
Поставлять хрести
Полягають самі
Тич! Тич!! Йой! Овва! Ба-Бах!
Тич! Тич!! Йой! Овва! Ба-Бах!
Нехай наші вороги
Покопають ями.
Хотіли нас повкидать,
Попадали самі.
Згинуть наші вороги
Та не зникнуть самі
Українці їх доправлять
В зуби чорта мами
Тич! Тич!! Йой! Овва! Ба-Бах!
Тич! Тич!! Йой! Овва! Ба-Бах!
Наші драні вороги
Ниють та втікають
А їх наші козаченьки
Дронами довбають
Наші кляті вороги
У кущах ховались
Бо у штанях та й зі страху
Кирпічини клались
Тич! Тич!! Йой! Овва! Ба-Бах!
Тич! Тич!! Йой! Овва! Ба-Бах!
Зажурились вороги,
Щоб ми тут не були.
А ми тут, а ми там!
Та й на зло ворогам!
Знайте кляті вороги
Що ви тут- вже жмурИ
Що отут, що отам
Та й хана ворогам!
Зажмурились вороги
Бо не треба лізти
Московиту на болоті
В себе є де сісти
Нехай наші вороги
Попадають в ями
Щоб не тхнуло на Вкраїні
Тими москалями
Тич! Тич!! Йой! Овва! Ба-Бах!
Тич! Тич!! Йой! Овва! Ба-Бах!
Стрілом, стрілом! Йдем на ви!
Розібрʼємо в кашку!
Переможуть українці
Цю гімняну рашку!
Слава нашим козакам
І усім хто бʼється
Тим, хто ворога долає
Шана воздається!
Слава, Слава всім героям!
І нашому роду!
Україні, українцям!
Нема переводу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2024
автор: Максим Лободзинський