Ой, який цей бісик та проворний, який вродливий та моторний.

Псалми  співали  на  розспів,
Дзіниць  лунав  повсюду  дзвін,
Люди  елегій  не  творили,
У  злагоді  та  мирі  жили.

Колоколи  все  сповіщали
Та  від  пожеж  нас  захищали,
Ніяких  дронів  не  було,
Добро  цвіло,  добро  цвіло.

А  зараз  бабки  лиш  читають,
Що  в  тих  псалмах
Самі  й  не  знають,
Дяки  слова  оті  трактують,

А  люди  провідь  не  чують.
А  в  мові  предків  таємниці,
Душі  людської  в  ній  скарбниця,
Та  стадо  голосу  не  має,

Частот  божеств  не  відчуває.
Один  в  них  Бог  отой,  що  чорт.
Друкує  писар  постанови,
Чиновникам  тут  б'ють  поклони.

А  пики  в  них  завжди  червоні.
Попричащались  на  роботі,
Дали  накази  цій  босоті.

Псалми  чорти  ці  не  співають,
     лиш  похоронки  розсилають.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2024
автор: oreol