[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eXF94yRHFqY[/youtube]
Холодком війнуло десь із річки,
Мжичка нагадала вже про осінь.
І стоять в задумі дві берізки,
Та нема до осені в них злості.
Тихо навкруги, ніде ні звуку,
Хвильки лиш шепочуть між собою.
Надають душі ще більше смутку,
Збуджені осінньою ходою.
Хтось припнув на березі човна,
Він самотній, що його чекає?
І турбує думка лиш одна:
Скоро іще вЕсна завітає?
Із гнізда десь визерне пташина,
Надокучив їй холодний дощ.
Від дощу намокнуть ніжні крила.
Почекати треба ... що ту зробиш, щож?
І серед смутку цього сірого,
Розцвіта небачена краса,
Що для всіх тепер є втішною:
Це - латаття - квітка водяна...
----------------------------------------
Натисніть квадратик внизу кліпа. Праворуч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2024
автор: Н-А-Д-І-Я