[Verse]
У зруйнованому місті, де дощ постійно ллє,
Самотня душа, шукаючи вихід, блукає.
Серед мокрих вулиць та дахах-вістрях
Шукає вона спокою, щоб знайти свій шлях.
Темними стежками, серед дощу та вітрів,
Вона мандрує вперед не рахуючи кілометрів.
Шукає вона вихід, шукає світло втраченого бога,
Сподіваючись відшукати невидиму дорогу.
[Chorus]
У великому світі, серед темряви глибокої,
Самотня душа блукає в руїнах часу й забуття.
Серед веж і дзвонів, де розбиті арки лихоліття,
Вона шукає відгомін своєї втраченої вроди…
Самотність то є вирок чи свобода?
[Verse]
Але нікого немає, тільки дощ і спляче місто,
Лише відчуття самотності у темних закутках
Та у серці її вогонь, той не згасне здобуток
Шукає вона вихід де воля вільна буде знову цвісти.
І колись, нарешті, знайшовши вихід із цієї пастки,
Побачить дорогу до світла, до нового початку.
Серце спокій відчує, коли вийде на світло мрій,
Вільна душа нарешті віднайде свій шлях у вирій.
[Chorus]
У великому світі, серед темряви глибокої,
Самотня душа блукає в руїнах часу й забуття.
Серед веж і дзвонів, де розбиті арки лихоліття,
Вона шукає відгомін своєї втраченої вроди…
Самотність то є вирок чи свобода?
https://www.tiktok.com/@greydayman
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2024
автор: Ǥrey Đay