https://youtube.com/watch?v=zW8hOvv8ZMQ&si=HIbUASbmi1selG9w
Пісня згенерована на НМ Октава
Ключ останній лелечий відлинув,
Зарікався вернути назад.
Та зігнуло стару тополину
Мабуть, в сотий її листопад.
Буревій розігнався із поля,
Закуйовдив сухі бур'яни,
Листя те, що зронила тополя
Згріб, і вихор із нього вчинив.
Ще могутня, устояла б, звісно,
Та тримала гніздо з давнини,
Що все важчим ставало, і тріснув
Розгалужений стовбур під ним .
Розметало уламки без жалю,
Розлетілась оселя в друзки.
Зламом свіжим у білім оскалі
Дячить стовбуру гніт заважкий.
І схилилося зламане віття,
Ніби руки над лишком гнізда
Простягаючи в сторону, звідки
Ключ весною назад повертав.
ID: 999135
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2024
автор: Горова Л.