Мій сивий друже, добре все,
Дожив я до світанку,
І свіжий вітер унесе
Печалі всі до ранку.
Ти не дзвони, не панікуй,
Уже не так погано,
А краще ляж і залікуй
Свої пекучі рани.
Лягай, поспи, і стихне біль,
Присняться мама й тато,
А не ота ворожа ціль
На мушці автомата.
Ти не здригайся уві сні
Від пострілів гармати,
З дитинства линуть хай пісні,
Ті що співала мати.
Та сниться ще, що ллється кров
У тій смертельній смузі...
І уві сні приходять знов
Усі загиблі друзі.
Пройшов ти Куп'янськ і Бахмут
Не дуже вмів стріляти,
Але настало лихо тут,
І мусив воювати.
Ходив в атаку, відбивав
Ті напади ворожі,
Але ж завжди ти пам'ятав
Про друзів, не про гроші.
Та хоч пройшов крізь пекло ти,
Залишився людиной,
І допоможеш ти завжди
У цю лиху годину.
Які б думки там не пливли
З кривавої заграви,
Ми знову вийдемо з тобой
І вип'ємо ми... кави!
Ребрик С. В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2024
автор: Сергій Ребрик