[color="#ff0000"][b]ОБРЯД давньоукраїнських Обжинок, або «ОВСЯНИ ВЕЛИКОЇ»
[/b][/color]
[color="#ff0000"][i]Обжинкова Громада вибирала з-поміж косарів і жниць найкращих, найвродливіших, молодих, ще й закоханих! Так народжувалась Княжа Пара: [/i][/color]
“– Вибираймо Дозорця,
що косив ще за сонця,
а тепер не косити,
тільки Діда носити.
– Наш Дозорець складненький,
наче місяць ясненький”!
[color="#ff0000"][i] (Обжинкова Громада з Княжою Парою, що тримає обжинковий вінок, перед ворітьми Господарів співають обжинкової):[/i][/color]
“ – Відкрий, панотче, ворота,
а наш віночок з золота.
Відкрий, панотче, нам брами,
а наш віночок з перлами.
Відкрий, панотче, кватирку,
А наш віночок,як зірка!
Відкрий, панотче, віконце,
а наш віночок як сонце!”
– Ой одчини, наш паночку, новий двір
несем тобі віночка на розвід
Не з золота вінок витий,
а з густого жита -
ще із колосистого,
ще із ядренистого...
– Принесли ми полон ізо всіх сторон:
і з гір, і з підгір’я на господарське подвір’я”.
– Дав Пан Біг пожати,
нового врожаю надбати...
– Дай, Боже, повозити
з поля до обори,
з обори до стодоли,
з стодоли до комори,
з комори на ниву
у щасливу годину!
[color="#ff0000"] [i](Обжинковий Князь з Дідухом у руках):[/i][/color]
– Як ти мене, Господарю, збережеш,
то на той рік ізбереш,
із кожного мого колосочка,
виросте житечка повна бочка.
[color="#ff0000"][i](Княжа Пара віншує Господарів чи то іменем Купала – бога жнив і достатку, чи то іменем бога Вола-Волосожару):
[/i][/color]
– Ходив Бог по полю, загубив корону.
А женички-жали, корону підібрали.
Судив Бог пожати – суди поживати,
в користі і в радості в доброму здоров’ї!
– Дай же вам, Боже,
на току стогами,
а в діжі – підходом,
а у печі – ростом,
а за столом ситтю!
– Суди, Боже, осені діждати,
дочок віддавати,
синів оженити,
пива наварити –
і нам погуляти!
– Нате ж вам вінець
А нам дайте на танець...
[color="#ff0000"][i](Господарі супроти Княжої Пари):[/i][/color]
– Ой ясно, де ясне сонце сходить,
а ще ясніше, де наша пані ходить,
а ще там ясніш, де наш господар ходить,
в правій рученці золотий кубок носить,
своїх женчиків на медівойку просить:
--Наливай-но, господине, золотую чару,
Повінчай-но, господине, молодую пару!
[color="#ff0000"][i](Дар Господині – “ясної пані”):
[/i][/color]
– Я вас віншую зерном яблочним –
чистим коханням, ще й пожиточним,
щоб з того зерня древа зростали,
щоб ваші яблуні яблука мали.
[color="#ff0000"][i] (Дар Господаря – “ясного пана”): [/i][/color]
– Я вас віншую зерном пшениці,
щоб ви діждали з нього сториці,
пшеничне зерня – окраса поля,
най з нього зійде красная Доля.
[color="#ff0000"][i](Дар за дар! Голос Княжої Пари): [/i][/color]
– Майся, мов злото, добра господо,
Хліба і солі вашому роду!
[color="#ff0000"][i](Голос Господарів): [/i][/color]
– На доброму слові гуляйте здорові,
аби у достатку зростали
і до шлюбного віна дістали.
[color="#ff0000"][i](Княжа Пара з Господарями, тримаючи обжинковий вінок заводить “вінчальний” танок): [/i][/color]
“Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть.
хорошії гості в хату йдуть.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом,
хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі,
хорошії гості від душі.
Зеленеє жито, зелене –
хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес,
тут зібрався рід наш увесь”!
[color="#ff0000"][i](Господарі з Княжою Парою супроти челяді): [/i][/color]
– А чи повна наша горіхова чаша,
хмільним питвом наливана?
– А так повна, не проллється, не сколишеться!
– А чи повно д’долу, зерна – у стодолу
воловозом понавезено?
– А так повно, не пройдеться, не об’їдеться!
[color="#ff0000"][i](Господиня до Челяді):[/i][/color]
– То прошу громаду із Дідом у хату!
В мене – двори метені,
а столи – застелені,
а кубки – наповнені,
пирогів напечено,
і медів насичено,
і каші наварено...
[color="#ff0000"][i](Господар до Челяді):[/i][/color]
– Садіть Діда на покуті –
на покуті та й на злоті,
лишіть Діда при барильці –
при солодкій, при медівці
будем Діда частувати
та медівку попивати...
[color="#ff0000"][i] (Господиня до Челяді):[/i][/color]
– Пийте, женчики, пийте,
лиш мені чарочок не побийте!
[i]Частуватиме Господиня Діда, а разом з ним і всю Обжинкову Челядоньку ліпленими пирогами – обрядовою стравою наших предків. Пиріг в українців – символ Божого Пращура Місяця-Дідуха, а йому наш народ зобов’язаний своїм хлібом насущним. Начинкою до пирогів служитиме картопля і сир, квасоля й горох, капуста й морква, м’ясо і риба, вишні й слива, яблука й груші... [/i]
“З жита та пшениці – гарні паляниці,
Всіх ми почастуєм, ще і затанцюєм.
Їжте молодці з медом паляниці,
Хлопцям та дівчатам – пиріжечки з маком.
А старій Тетяні ще й млинці в сметані,
– Весело гуляйте, нас не забувайте”!
***
[i]* Сценарні матеріали “Обжинкового весілля” обжиті спільно з акторами театру ім. М. Заньковецької н. а. України Григорієм Шумейком та з. а. України Іриною Швайківською і втілені в обряд для делегації Канадських українок 1991 року.
Ролі виконували: Господар – н.а. України Григорій Шумейко,
Господиня – з.а. України Ірина Швайківська,
Обжинкова Княжа Пара – “МЕТяни” Ірина Вовк та Роман Гринько,
Обжинкова Челядь – актори Молодіжного Експериментального Театру Аматорів “МЕТА”: Василь Ілечко, Марта Сеньковська, Наталка Куреляк та інші.
За виданням: ІРИНА ВОВК. ЗА НАШИМ ЗВИЧАЄМ БОГА ВЕЛИЧАЄМ. – Львів: Сполом, 2015; 2019; 2024.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2024
автор: Сіроманка