Йдучи за тобою
Читаю
На згині
Колін твоїх НіжНість,
НатхНення, схвильованість
У складках твоєї
Жіночності
Слухаю
Те шумовиння
Міфічного часу,
Що обплітає,
Заманює полум’ям –
Дотики променів
Сонця,
Мов пальці,
Шепіт минувшини
Переливає
В клепсидру моря,
У скручену мушлю.
Цей дощ із літер,
Цей дощ із попелу
Ця злива з холодних
Текстів
Ажурними
Сітями світла
Все міниться, зблискує
І я виринаю пінистою хвилею,
І я омиваю твій берег стираючи
Спогади інших;
Ти тягнеш мережею
Слова наче риби
Мого неспокою.
Зовеш побережжям
Своїми колінами
За теплою НіжНістю,
Ведеш за собою,
За край
Натхнення
Мого
До
Безмежності.
03.08 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2024
автор: Володимир Каразуб