[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CxjmuAnQ9Ew[/youtube]
Стоїть акація вся біла,
Неначе сніг насипав хтось.
Як молода, сором"язлива,
Невже чекає вже когось?
Кохану вітер споглядає,
Настав його зірковий час.
Повільно плаття роздягає...
Та раптом погляд його згас.
Не може бути, не вона,
Хіба він мріяв про таку?
І не струнка, й не молода,
Сховала коси за фату.
А були коси колись білі,
Вплітати мріяв в них стрічки.
Тепер стоїть такий несмілий,
Чому ж часи тепер не ті?
Це ж він колись ламав їй руки,
Волосся пасмами все рвав.
Він часто був до неї грубий,
І завірюхи насилав.
Вже перед ним простоволоса,
Та все пробачила тепер.
Це сивина сіріє в косах,
Чому ж ти ніс уверх задер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2024
автор: Н-А-Д-І-Я