А так хочеться руки опустити
І сказати :"що не всилі, вперед іти".
Знаю, що є заради кого жити -
Тож пливи , пливи кораблику у світи.
А коли буває на душі важко -
Я тримаюсь неба ...чекаю світанку.
Молюсь до святих ікон ,як монашка
Кажу : божому світу-"Доброго ранку"!
А не завжди є сонячна погода
І не завжди, відкрите небо у політ.
А коли за вікном дощить, негода -
Я пишу свої листи у зоряний світ.
Я перечекаю ,цей дощ,снігопад...
Поп'ю гарячий чай з медом, з квіток мальви.
І стану на край неба під зорепад
І зодягнусь у щастя сонячні барви.
Працюю, як пташка, допоки сяє зірка...
Не боюсь грози, дощу , вітру і зими.
Знаю, що все цвіте ,зів'яне квітка...
Прийде час, наді мною зашумлять ясени.
Знаєш, я не слабка, а сильна жінка
Я не здаюсь,все зможу, все подолаю.
Земний шлях осяює ясно зірка...
І Крок за кроком, я висоту долаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2024
автор: Чайківчанка