[Verse]
На коні вороному через гай та ліс
Їхав верхи козак на своєму коні
Він втомився давно та ще й пилом припав
Де б спочити в дорозі, його погляд шукав.
День згасав і крива до шинка привела,
Що стояв межи верб край чужого села.
Там веселий шинкар козака годував
А дочка гіркий мед в його келих влива.
[Verse]
Як побачив козак дочку того шинкаря,
То в грудях у його піднялася буря.
Від такої краси той козак, захмелів
Взяв за руку дівчину і до річки повів.
По під хмарами вздовж сріблястої ріки
Обійняв козак дівчину, взяв її на руки.
Повалив в траву, став плечі цілувати
Обіцяв її уранці із собою забрати.
[Verse]
Повний місяць вийшов раптом із хмар
Тумани спустились наповнені чар
Наповнила душу козацьку пітьма -
Була дівка красива, а стала відьма.
Милосердя вже не буде, бо образа та гірка
Її погляд наскрізь в жертву проника
Душу вип’є грішну до її останку -
Стане сивим дідом той козак до ранку.
[Chorus]
Відьма білими руками знаки креслить на пісках.
Хто посмів її образить, пізнає страждання смак.
Не робила вона шкоди іншим людям дотепер…
Та вогонь її намовив щоб мучитель той помер.
Чари стеляться туманом жовті трави накрива
Чорні злидні будуть тим, хто недобре затіва.
Чари стеляться туманом жовті трави накрива
Чорні злидні будуть тим, хто недобре затіва.
https://www.tiktok.com/@greydayman
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2024
автор: Ǥrey Đay