https://youtube.com/watch?v=wuSPTbvIr5E&si=xC0lm3Nhw8rY_AYi
Пісня згенерована на НМ Октава.
Поклич мене. Можливо, що не завтра,
А може і не скоро, а колись.
Бо я себе з тобою тільки варта
Бо ти в мені назавжди розчинивсь.
Бо тільки за порогом, в день осінній
Зв'язавши вперто всі кінці вузлом
Відчула, що залишилось коріння
На тому ж місці, де твоє росло.
Бо я своє залишила дихання
За тим вікном, в яке дивився ти
Мені услід, де за туманом раннім
Лишалися неспалені мости
Поклич мене. Залишила тоді я
Спокійні сни у тебе на плечі.
І ключ в долонях, теплий, як надію.
Ти просто подзвонивши , промовчи .
Почую все. Бо нашого безсоння
Дві тіні ще зливаються в одну.
Верни мене, і я у завіконні
Метеликом зимовим промайну.
ID: 966020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2024
автор: Горова Л.