Звідки твоя безнадія, мій любий друже?
Збитий у піну пухкий невагомий ранок
шаром тонким припаде до старої рани,
щоби зробити тебе до всього́ байдужим.
Тиша, настояна на ароматних травах,
більше не збудить тебе, не сп’янить зухвало.
Сонце зведеться вгорі золотисто-іржаве
й випалить в пам’яті все, що з тобою бувало.
Ро́диться ранок. Стирає нічні видіння.
З ніжністю матері злегка цілує в щічку.
Час виробляти корисну ранкову звичку.
Час підбирати розкидане в ніч каміння.
------------------------------------------------
Підписуйтесь на мою сторінку в інстаграм:
https://www.instagram.com/mariia_rodinko/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2024
автор: Марія Родінко