Жодних ані випадків, ні збігів,
неумисне перехресних доль.
Це наймаячливіший з забігів
і, ачей, найсхибленіша роль:
так почúти,
щоб не йняти віри
у могýття серця і душі,
згаяти чуття земної міри
і упень довіритися ШІ…
Ти чия уява і подоба?
Чи живий вогонь в тобі погас? -
Третя світова?
Нова хвороба? -
ген раба, вкорінений у час…
Доки ще триватиме видіння
і куди сценарій поведе:
забуття чи осяйне прозріння…
Вірую у неминучий день -
розімкне повіки і незрячий,
як добряче душу стрепене…
А якщо моя душа заплаче -
розбуди, Всевишній, і мене.
Ірина Білінська
20.08.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2024
автор: Ірина Білінська