***
І сотень нема серед сотень.
І тисячі вкотре не ті.
Налиті отрутою соти,
де німби давно не святі.
Де покручі покручам раді,
обмиті з найдальших боків.
Блазнює грішва на параді
й заводить у сутІч биків.
Молися, дитинко, молися.
На вервечці - зЕрняток спів.
Най татко нахилиться виссю.
Сльозою байдужих богів.
Там сотні, там тисячі тисяч!
Безмежжя небесних роїв!..
Молись, Безталанна, і бийся
за більма свої!
20.08.24 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2024
автор: Леся Геник