Хто цей вдатний молодець –
Круглий, сірий? Горобець.
Хоч малий на вигляд він,
Та не робить кислих мін,
Цілий день крильми махає.
Їжу сам собі шукає.
В місті гусінь птах, комаху
З’їсть, коли зустріне, махом.
У село як залетить,
Полуницю захистить
Від жука, від листоїда –
З’їсть його собі обідом.
І бур’янове насіння
Визбирає із умінням,
Втягне в себе. Птах-мастак!
Грядки чистить він отак!
В сад, буває, залітає,
Попелицю поїдає.
Та літати, знати гоже,
Довго горобець не може.
Серце в птаха швидко б’ється.
Перевтомить – обірветься.
І від ляку горобець
Може свій знайти кінець.
Не тривож, як спить чи в леті!
Служить людям птах, планеті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)