Ти, здається, мов яблуко спіле.
Зернята у сонці білому
Туркочуть бажання мої...
Листя у твоєму волоссі,
Соната у моїй голові.
Це світло — твої долоні.
Як тепле осоння слова
У полі моїм піймай...
Листя у твоєму волоссі,
Соната у моїй голові.
Роздивися метелика осені,
Роздивися — його запрошення
Тріпоче у твоїй руці...
Листя у твоєму волоссі,
Соната у моїй голові.
Поглянь на уражену ніжність,
На те, як поволі зникає,
Пилок його крил облітає
Немов відцвіта’ вітражі.
Листя у твоєму волоссі,
Соната в моїй голові.
І кружляють мелодії небом,
Скрипок за нотним станом
Де вітер любові здоймає
Чуття і глибокі сни.
І зернята торохтять.
Згадують,
Стегна твої мов яблука,
І хмари
В плястерках пам’яті.
Хай у небі осіннім гупає
Серце у грудях моїх;
Хай білі тумани приховують,
Хай мріють поля і пригадують
Листя у твоєму волоссі,
Сонату в моїй голові.
14.11.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2024
автор: Володимир Каразуб