Хай твої не дописані повісті
на моїй не лишаються совісті...
Мені й так важко знову і знову,
вислухаючи довгу промову,
Винуватить себе в всіх погрішностях
і клястись в вічній дружбі і вірності...
Хай твої всі слова не доказані,
будуть мною забуті й наказані,
і нехай всі ті клятви в вірності
не підтвердять моєї покірності!
Хай пориви злості й ненависті
будуть знаком душевної слабкості.
Що мені до твоєї байдужості?
Я ж слабка,і не маю мужності
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102052
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.11.2008
автор: Lorna