(До століття храму в с.Бистриця що на Надвірнянщині)
Розкажу , друзі вам, про величний наш храм,
Про святий оберіг між горами.
Вже століття стоїть ,він на зло ворогам,
Закликає до Бога нас з вами.
Ще за польських часів наш народ його звів
Над рікою , між цими лісами.
Пережив німчурів , два рази москалів,
Скільки влад помінялось з роками
Пан Юркевич Роман у селі він був пан
Керувати узявся майстрами,
Над лісничими пан так звучав його сан,
Помагав їм своїми руками.
МарчУк Василько ,також Югас Тонко
Від фундамента храм збудували,
А ще Косюк Дмитро й Васильківський Палко
В будівництві їм все помагали.
За два роки храм встав , і між гір засіяв.
На Покрову його відкривали.
В час як німець напав ,храм велично стояв
Мужні хлопці його прикрашали.
Майстер Слижук Іван ,до різьби мав талант,
Злі мадяри його розстріляли,
Мужній був партизан, і це знав окупант-
До таких вони жалю не мали.
Він у вільний свій час, різьбив в храм йконостас,
Із карпатського кедра руками.
Тож без зайвих прикрас ,храм ставав суперклас,
Та не дали закінчити справи.
А Фіздалюк Василь ,підхопив його стиль,
У роботі з оздоби святині,
Він доклавши зусиль докінчив верхній шпиль
І милуємось ним ми по нині.
За радянських часів дуже храм не розцвів
Бо за Бога карали Сибіром.
Між карпатських лісів він тихенько жеврів,
Та закритий не був ,лютим звіром.
В час лихих перемін ,і московським був він,
І як пам’ятку йго вберігали,
Людям низький уклін, що піднялись з колін
І совітам його не відали.
Як Вкраїна прийшла , церква знов розцвіла
Поміж гір купола заблистіли .
То подяка така ,від самого Христа
Хто помер і котрі посивіли.
Що крізь браму століть ,так немов мимохіть,
Не зламались, не впали безглаво ,
А мов квітку з суцвіть ,у часи лихоліть,
Пронесли його велич і славу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2024
автор: Іван Мотрюк