Спадає сніг на чорну землю,
Кружляє туга по полях,
Тьмяніє сонце над імлою
У сіробарвних небесах.
Колись давно була пора,
Колись давно жили щасливо,
Тепер лишились лиш слова
Та занехаяні могили.
Перебирає вітер білі струни,
Розносить плач сповитих у землі.
Співають з сумом їхні душі
Про найдорожчі спогади в житті.
Колись давно була пора,
Колись давно жили щасливо,
Тепер лишились лиш слова
Та занехаяні могили.
Немов би скачучи на конях
Вдихали волю козаки.
Неслися степом до коханих,
До рідних образів святих.
Колись давно була пора,
Колись давно жили щасливо,
Тепер лишились лиш слова
Та занехаяні могили.
Коли було то — невідомо,
І не відомо чи було?
Гуляє тільки вітер долом
І ширить пісню цю кругом...
Колись давно була пора,
Колись давно жили щасливо,
Тепер лишились лиш слова
Та занехаяні могили.
/2024/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2024
автор: Олексій Журавленко