Спускається вечір на землю зімлілу,
Несе прохолоду спекотній порі.
Куйовдить в копиці солому зіпрілу
Вітрець, що поволі гуляє в дворі.
Гуде поміж листя осінньої грушки,
Ворушить присохлі, руді спориші.
Запах розносить крізь кватирку пампушки,
Що дбайлива ґаздиня спекла на плиті.
І сміх пустотливий малої дитини,
Що в спокої може щаслива рости.
Не має ж на світі бо гіршої днини,
Коли щохвилини біду стерегти.
Нехай вітер і дощ, нехай сонце, гроза -
Те по праву приходить в госпо́ду.
Земля рідна й родина для всіх дорога -
Лиш би мир у любую погоду.
21.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2024
автор: Валентина Ланевич