Вишивала я душею вишиванку,
Мої віченьки не спали аж до ранку,
Прокладала ту стежину до порогу,
Щоб побачити хатину мати змогу.
Малювала краєвиди , що з вербою
Вся краса перепліталася з журбою,
Уявляла ті обійми у полоні,
Як тягнулися із ласкою долоні.
Приближала я рядками перемогу,
Щоб солдатам указати путь-дорогу
До рідненької, найкращої хатини,
Де в обіймах зустрічала мати сина.
Щоби зняти захисні, військові речі,
Вишиванками покрити їхні плечі,
Оспівати нашу неньку Україну,
Довгождану перемогу ту єдину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик