Дикі качки люблять дуже воду.
Селяться біля ставка і річки.
В тиху і бездощову погоду
Миють лапки, животи і щічки.
Плавають тихесенько, ниряють.
Не крикливі надто і не зверхні.
Рибку у воді собі шукають
Чи зело збирають із поверхні.
Іноді дрімають в очереті,
У траві сидять – у прибережній.
Можна їх побачити й у леті.
Пташки ці розумні, обережні.
Дзьобиками люблять корм ловити,
Пластівці, зерно, попкорн з’їдають.
З голубами не спішать ділити
Те, що люди радо їм кидають.
В самки пір’ячко коричнювате,
Черевце світліше – буро-сіре.
В качура на крилах бурі лати
І кільце на грубій шийці біле.
А голівка в нього – зелененька.
Груди й зоб – каштанові. Це гарно!
Низ блакитно-сірий, дзьоб жовтенький
Або помаранчевої барви.
Лапи у обох перетинчасті.
Добре качкам плавати з такими
І пірнати, бо вони, як ласти,
Кольору лимона чи морквини.
Качки товариськими є, в зграю
Йдуть і їжу разом здобувають.
Купно також люблять ночувати.
Гнізда легше так їм захищати.
Качур звуків виразних не знає.
Качка тільки «кря-кря» випускає.
Зиму рідко прагнуть зустрічати,
В ирій відлітають ці пташата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)