Розлетілись по білому світі
Слів моїх золоті пелюстки.
Хоч душа залишається в літі,
Та мій слід замітають піски...
Попри думи такі невеселі
Я крізь натовп самотності йду...
Серед буднів людської пустелі,
Може воду живильну знайду.
І роздам її всім по краплині,
Щоб довкола життя розцвіло.
Вірю, знаю я, що в Україні
Є цілюще живе джерело!
Б'ється пульсом у кожній стеблинці,
З кожним подихом сенс ожива.
Ми єдиний народ - українці!
Ми живем, доки мова жива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2024
автор: majra