НЕЗВИЧНО
Незвично якось, як вражають ночі нас:
хтось ніжиться в м'яких долонях передрання,
бозна-кому ся ніч безсонна і остання –
нема ні смерті, ні життя – спинився час.
А десь когось весна розбудить щебетанням…
У світ приходить світло й звук, на слово шанс.
Комусь належить запитання, чи завданням
порадує, чи опечалить день всякчас.
Життя іде, вже б зрозуміти щастя суть,
і знати, що на все у світі ласка Божа,
принадна чимось, так на долю схожа,
її чекаю, як травинка жде росу.
Мої роки… моя неординарна ноша,
котру із гідністю із року в рік несу.
Вже сивина на скронях, втім пора хороша
відчути зрілості відтінки, їх красу.
28.08.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2024
автор: на манжетах вишиванки