Ми наче з іншої планети



Ми  наче  з  космосу  упали,
Що  сталось?  Іншими  ми  стали.
Спитай  у  кожного,  то  де  ти?
Ми  наче  з  іншої  планети.

Нас  не  лякає  грім  гармат,
І  гуркіт  бобм,  чим  сипить  кат.
Ми  звикли  до  смертей,  усюди,
Ні,  не  тварини  -  гинуть  Люди.

Отам  будинок  десь  горить,
А  он  туди  ще  прилетить.
Хтось  поспішає  в  укриття,
Для  іншого  життя  -  сміття.

Від  розпачу  ніхто  не  плаче,
Бо  завтра  ще  страніш  побаче.
Ото  таке  тепер  життя,
Чи  виживання  та  буття.

З  боліт  кликуша  верещить,
Що  хоче  нас  усіх  убить.
Питання  лиш  стоїть  утім,
Частинами  вбивить,  чи  всім,
Підкинуть  атому  чи  газу,
Від  злісті,  а  скоріше  від  сказу,
Москаль  нас  хоче  знищить  зразу.

Кричить  про  те,  що  прийде  мить,
Він  знище  Світ  і  сам  згорить.
Своїм,  від  заходу  й  до  краю,
Він  обіцяє  вхід  до  раю.

Однак,  нікчема  хоче  жить,
І  сам  до  раю  не  спішить.
Давайте  разом  побажаєм,
Щоб  пекло  стало  йому  раєм.

В.  Небайдужий.  
Серпень  2024.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2024
автор: Небайдужий