Ти навіть не питай мене,
чому я тут така сумна.
Щодня з думками: "Все мине",
кудись затягує війна.
То темні і густі ліси,
то у родючі всі поля.
Сонце робить нове коло,
і згорає все навколо.
А всюди кожному своє:
і заслуги, і старання.
Помирають щодня люди,
не побачивши єднання.
©Teodor Fanger
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2024
автор: Teodor Fanger