До «проміжно́го фінішу» – три ро́ки,
А далі – замість марафону спринт...
Доріжка бігова́ моя – широка,
Лиш довжини не видно із-за спин.
Усе було: плювали прямо в душу
І, значно рідше, кра́пали бальзам,
Та перед Богом щирим бути мушу:
Багато в чому винуватий сам,
Бо майже не читав Письма Святого
І ледь не втратив віри у людей,
Не помічаючи в складнім простого,
Мішав докупи бісер і свиней.
Надвечір у вині топив я пісню,
А зранку пивом відмивав вірші́,
І треба Богу дякувати, звісно,
Що не дозволив перейти межі́.
В минулому – запрошення на каву,
Де фліртував, неначе молодик,
А нині мозком визнана забава –
Як максимум, горілка і шашлик.
Душа ще просить ширини розма́ху,
Та тіло віри їй уже не йме.
У перемозі совісті над страхом
Формую «марафону» резюме.
Отож прийму «святкових», грамів двісті,
І Господові вознесу хвалу,
Що дарував життя – не біг на місці,
І душу – співчутливу, не гнилу.
А «спринтеру» не так багато й треба:
Здоров’я, щоб не стати тягарем,
В ногах – земля, над головою – небо.
Що ще? Побачимо, як доживем!
18 серпня 2024 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2024
автор: Олександр БУЙ