/амфібрахій/
Неонові роси у зливі холодній,
А поїзд голосить: крізь ночі смолу.
Вокзалом востаннє пройшлися сьогодні
Вчорашні кохані у мряці розлук.
І торсала осінь погордливі клени,
Обірвані коси мив дощ з висоти.
Розгублені очі здіймались до мене,
Та в темряві ночі вони мали йти.
Летіли краплини в прогірклому щемі:
Близьку та єдину ніхто не вертав.
Взаємини рвались, і крапала темінь:
Ми – недосконалі… Дощить чорнота.
Як потяг хитає, на вікнах іскриться,
Змиває неони стражденна сльоза .
Роз’їхалась пара. Тепер поодинці.
А грім нічку сварить і змоклий вокзал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2024
автор: Білоозерянська Чайка