Ми вистоїмо, чуєш, брате!
Тікають дні, відносячи в минуле
Усе, що мали й бачили віки.
Повстань у нас немало промайнуло,
Де гартували дух чоловіки.
Жили під історичними громами,
Долаючи і труднощі, і страх.
Свободи дух такий у собі мали,
Що вів усіх до волі по мостах.
Немало знали за життя їх плечі,
Тож випите терпіння вже до дна.
Для них – позор – із України втеча,
Бо знають: мати рідна лиш одна.
«Ми вистоїмо, чуєш, брате, мусим,
Хоча ціна за волю дорога,
Але ми діти України-Руси,
Влаштуймо гідну відсіч ворогам! –
Сказали один одному сміливо, –
У нас немає місця москалям».
«Ніхто у рабстві ще не був щасливим», –
Підтвердила слова їх і земля.
24.08. 2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демидеико
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2024
автор: Ганна Верес