Орел – це птах важкий, великий, хижий.
Це вам не горобець якийсь чи чижик.
Він ростом – сімдесят п’ять сантиметрів.
А розмах крил його – два і пів метра.
Коричневий є, чорний, сірий, білий.
І навіть золотий вид існує.
Сам живе, в парі орлик. Не осілий.
На дубі він, на скелі дім будує.
Поширений у нас орел який?
Орлан, могильник, карлик, степовий.
Важать багато всі оці пернаті.
Дзьоби великі в них і гачкуваті.
Орла якого звемо степовий?
Отого, що зустрінеш в Україні.
Кігтями жертву вчепить – вий не вий,
Не вирветься, хоч бореться без ліні.
Куницю, зайця, мишу, їжака,
Лисицю, горностая, ховраха
Візьме орел, спустившись з високості.
Чудовий зір у нього й сильні кості!
Як самка гріє яйця, йде у літ
Самець і їй в гніздо приносить їжу.
Літає швидко – так, як вертоліт,
Простір крильми навіть у бурю ріже.
В років чотири-п’ять зрілі стають
Батьків-орлів нечисленні малята.
З гнізда тоді у світ вони ідуть –
З трьох місяців учились полювати.
Пару орли шукають раз на вік.
Й одне гніздо в них, в цьому – без мороки.
Його лиш добудовують щорік.
Живуть птахи-орли – до сорок років.
Символ відваги, гордості – орел.
На дев’ять кілометрів йде угору.
Ні вітряний, ні сонячний котел
Не рушать його внутрішню опору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)