Загублена сльоза
Лікує карму неохоче,
Десь в глибині думок
Душа покаятися схоче.
Та навіть з мандрівних очей
Та поміж поглядів знайомих
Таврує надписом «Кохаю»,
Але занурившись в буття,
Вона нічого так й не знає.
Та опромінившись у небокраї,
Літать вона не хоче, бо вже в Раю.
Крізь час та простір у тяжінні
До небесних сил вона плекає,
Втілившись у аскетичну схиму.
15.12.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький