Всю ніч гула сирена, літали ті птахи...
Птахів тих чорних зграя лякала малюків...
Ховалися всі люди під Господа дахи
І думали, що буде все зовсім навпаки...
Літала чорна зграя і кидала вогонь
На всі людські домівки, будівлі без вікон...
Та скільки ж можна, гади, палити цих людей
І знищувати знову ненароджених дітей???
Ми виженем ту зграю, врятуємо дітей,
Повернуться козаки і захистять людей!
Знов прийдуть характерники від Господа, з небес!
І... блискавки із шабель - згорить поганий пес!
Вони вже захищають всю націю мою,
Та тільки їх все менше - вже полягли в бою.
Але встигають Янголи їх підіймать наверх,
І збільшується ненависть, вже ллється через верх!
Народжуються знову небесні козаки,
Бо з ними сила пращурів проходить крізь віки!
Ніколи не підкоримось ми клятій тій орді,
Відстоїмо Країну - і не бувать біді !!!
Ребрик С. В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2024
автор: Сергій Ребрик