На цвинтарі ми бачимо дні й віки...
В могильній стоячи сирій глибині,
Беру швидко я предків людські кістки.
Їх у руки брати нестрашно мені.
Без кольору - твердь ідуча на збиток.
Гладка, неначе, ціна людська із скла.
Крихка і легка під шматом блакиті.
З останків зникло життя і смерть пішла...
Копни, копни і побачиш корінь свій.
І не біда, що нині ти не перший.
Байдужим пнем, хоч на пращурах не стій.
Тягнись увись, до зір себе вивершуй!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2024
автор: Маг Грінчук