У цьому образі тобі лиш тридцять три,
Геть молода, хоч в сивині коріння.
Он сині хмари линуть із гори,
Полям злотавим принесли спасіння.
Ти Україна, славилась в віках,
Жила й страждала, від меча вмирала.
Ти на пожарищах, в потрощених кістках
Усім назло щоразу воскрешала.
Прийняла хрещення на березі Дніпра,
У молитвах для нас благала миру.
Свободи полум’я роздумухана іскра,
Для незалежності була орієнтиром.
Від голоду страждала і війни
Вкраїно рідна, як ти виживала?
В часи тяжкі завжди були сини,
Які життя за тебе віддавали.
У цьому образі тобі лиш тридцять три,
Вже десять років тягнуть до Голгофи.
Знов розіп’яти, мрія сатани,
Турнути в спину задля катастрофи.
Крокуй вперед! Поглянь ти не одна,
Позаду вічність, а в руках хвилина.
Твоя мета сьогодні головна,
Прославитись, як вільна Україна!
24.08.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2024
автор: Степан Олександр