блиском синім зеленим опаловим
ми наситимо добру борню
в цьому світі веселім і жалібнім
тягнуть спритні жаринки з вогню
кожен раз завмирають над тернами
окликаючи марево – Стій!
гублять місяць брунатий за вербами
хліб міняють на стиглий пирій
бо й надалі у шарі культурному
пахкотять тут фігурні чутки
у зеленому блиску отруйному
золотому...
як срібні клітки...
https://www.youtube.com/watch?v=Wh1yB_MF7ck
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2024
автор: bloodredthorn