Барвисте літо догорає,
Та все ще ніжить його тепло.
А юна осінь поспішає,
Вже видніється ясне чоло.
А ранки несуть прохолоду,
Студеними росами срібнять.
Миті дарують насолоду
І впіймати мрії норовлять.
Ми зачиняєм ще фіранку,
Ховаєм спеку норовливу.
Вип'ємо кави феліжанку,
Слухаєм пісню особливу.
Десь вдалині поїзд гуркоче,
Везе хлопців на кляту війну.
Стихає літо неохоче
І співає пісню вже сумну.
А осінь золотом повіє,
Вистиле чудові килими.
Красою серце нам зігріє
І змахне своїми вже крильми.
© Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2024
автор: Віктор Варварич