Ти відправляєш в Україну смерть...
Не "міль кремлівська", ти послав ракету
Тут горя вже насіялося вщерть,
Тож кара в курсі вже — хто ти і де ти.
Невідворотне покарання жде
Тебе й рідню до сьомого коліна,
Від нього не сховаєшся ніде,
Які б навколо ти не зводив стіни.
Колись життя Господь подарував,
Батьки, напевно, в ніжності ростили...
А виросло таке — що, Боже, збав!
Вселенське зло тобі "вчепило" крила.
Ти б міг ракету скинути на ліс,
Чи десь в степу безлюдному "згубити",
Та смерть, укотре, нам сюди приніс...
З гріхом цим, орку, будеш далі жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2024
автор: Патара