Чи може читач побачити автопортрет письменника у його творах?

Прочитав  в  нетрях  і-нету  нарис  мого  друга.  Сподобався.  Вирішив  поділитися  із  друзями  КП.  Може,  комусь  буде  цікаво...  Хто  зна...

...Майже  все  велике  стверджує  себе  «всупереч»...  Всупереч  горю,  хворобі,  стражданням...  Всупереч  крутості  часу,  занедбаності,  тілесним  недугам,  старості  та  тисячам  перешкод...
Чи  може  читач  побачити  автопортрет  письменника  у  його  творах?  Може.  

А    портрети    не    ікони    –
на    портретах    не    святі.                                              
Не    молитви,    а    прокльони
на    тих,    чий    лик    на    полотні.  

 І  автор  пише  автопортрет  все  життя.  Покращуючи,  прояснюючи  фарби  з  роками...  Може,  й  не  зовсім  автопортрет,  але  образ.  Образ,  створений  у  тій  самій  лабораторії  творчої  уяви.

А    ви    проклясти    свого    «бога»
За    Україну,    люд    її,
Божка,    якого    там    святого
Змогли    б  ?..  Куди    вам,  славні    холуї.  

У  текстах,  прямо  чи  опосередковано,  завжди  є  постать,  що  узагальнює  справжній  портрет  автора...  Хоча,    крім  нього  самого,  творець  використовує  також  інші  прототипи.  Але  й  ці  прототипи,  що  склалися  з  різноманітного  житейського  та  літературного  матеріалу,  пропущені  через  серце,  розум  і  душу  письменника.  Вони  стали  чистиною  його  самого…

…Було    гірко,    буде    гірко,
Несолодко    й    тепер.
В    голові    від    кулі    дірка.
Пам’ять    протяг    стер.
     Такий    ти,    мій    народе,
     Засіявсь    в    темну    ніч.
     Надіюсь,    колись    вроде
     Була    ж    в    нас    Мати-Січ
А    батько    з    Гуляй    Поля
по    вірі    анархіст.
Ото    була    в    нас    воля…
Собаці    все    під    хвіст…

Да…  Справжній  письменник  —  виснажливо  інтенсивна  особистість.  Тут  тисячі  конфліктів,  внутрішніх.  Бо  вони  не  вичерпуються  зіткненням  гідності,  статечності,  розважливості  з  темною  стихією  почуттів.  Від  своїх  почуттів  нікуди  не  дінешся…  І  конфлікти  ці  закінчуються  смертю  письменника.

Каюсь,    люде,    я    грішив.
Каюся.    Було    лукавив,    
Коли    катів    у    риму    славив.
Та    більше    все-таки    смішив.
Й  не    ради  благ,    не    ради    слави.  

--------------------------------------------------------------

Триває  прийом  творів  на  літературний  конкурс  "Сила  Землі",  з  нагоди  110  ліття  Павла  Ключини...

Кому  більше  цікаво  -  будь  ласка-читайте:

https://booknet.ua/book/okreme-msce-u-dush-b428124

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2024
автор: Сумирний