Я живу без тебе... Як живу?!
Де ти, моя Галетея?
В казковім гаю, чи в раю?!
Ти споконвічна та безмежна
Дивоцвітом зустрічаєш цю весну,
Де паростком буя струмок одвічний
В теплім подиху «LOVE YOU».
Та десь казково лине пісня
В затишнім обійсті. В степу
Вишукане біле й чисте
Створює мозаїку свою.
Ледь барвисто мліють роси
Поцілунками злетять покоси
В ніжно-трепетнім кленовім листі
Палко-пристрасно співаєш пісню цю –
У відлунні – десятковому краю.
Та зустрінемось ми знову,
Поглядом зведем казково,
Ніжно й лагідно відчуєм фібри
Легких візерунків сну.
Десь у сяйві фарб
Зникаєм мимоволі,
Зводячи серця
У тишу-глибину.
Я живу без тебе!.. Як живу?!
Десь в сплетінні-думці
Очікую Тебе – усю Весну-Красну.
08.02.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький