Хай життя і непросте,
Рук своїх складать, проте,
Не потрібно, мов, нема
Виходу, усе дарма,
Все лиш шкереберть іде,
Що б ти не робив і де,
Що тебе всякчас мина
Успіх, мов він – лиш мана.
Ні, не варто так гадать.
Треба сил всіх докладать,
Як би важко не було,
Щоб усе лихе пішло
У безкрайнє небуття
Вмить і вже без вороття,
Щоб про нього ти забув,
Щоб на цьому світу був
Вкрай щасливим, не тужив
Більш повік, а так лиш жив,
Як ти прагнеш більш за все.
Тільки праця віднесе
Все недобре в небуття.
З нею матимеш життя,
Про яке ти мріяв лиш.
Тож час гаяти облиш,
Власній ліні не корись,
А за працю ліпш берись.
Хай, можливо, й непроста
Праця та, однак мета
Все ж без неї, зрозумій,
Не здійсниться, друже мій.
Євген Ковальчук, 05. 02. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2024
автор: Євген Ковальчук