Скарби чатує матінка-земля.
В них піт і кров, жорстокість,біль, таїна.
Хтось "чах" над ними ну а хто - прокляв,
хтось же моливсь стираючи коліна.
Ідуть віки, скарбів цих, вочевидь,
приховано,
закопано, мільйони.
А скільки тих, чекаючих на мить,
як звільнять їх з земельного полону?
І зачерпнуть важезних кругляшів...
Десь блиск смарагдів висвітить ліхтарик ...
Чи збитих з скрині кованих замків
від золота - в вогні бісовських чарів.
Лежать скарби із тисяч-тисяч тон -
притоплені , вмуровані... забуті.
Сплять вічним сном той герцог чи барон...
яких зусиллями скарби були здобуті .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2024
автор: Олександр Холденко