ОДА СОНЦЮ
Якби на долю випав шанс,
я б збудувала храм для Сонця.
Простий, без зайвих викрутас,
без божих слуг і охоронця.
Де вільний вхід для всіх людей –
ми діти Неба, Сонця внуки.
Ні уночі, ні в світлий день
не гризли б нас сумління муки.
На світі жоден чарівник
із ним не виграє змагання.
Бо Сонце – Бог і Рятівник,
і Архітектор, без вагання.
Найважливіший наш рушій!
А щоб жило у вас постійно,
ви поселіть його в душі,
то буде користі подвійно.
11.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2024
автор: на манжетах вишиванки