А може, зорі…
Життєва ріка то пливе, то бурлить,
Не ставить перестороги,
Що то небезпечна для тебе є мить,
То ж ці обмини дороги.
Коли не упевнений, не обганяй,
Уникнуть щоб катастрфи,
Та щось у душі кличе: ні, не спиняйсь,
Зміни себе хоч натрохи.
А серце диктує: ти ж не помились,
Не втрапила щоб в неволю,
А краще про себе тихенько молись,
А може, то вибір долі?
А може то зорі у парі зійшлись,
Аби буть навіки разом,
І вдячними будете їм ви колись,
Що склались так долі пазли.
Не можуть же зорі судимими буть –
Земним вони непідвладні.
Для часу залишимо вирок, мабуть,
Хоча і йому теж складно.
14.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2024
автор: Ганна Верес