На землі ми не вічні. Підемо усі,
Хто був бідний, багатий, у славі, без неї.
Смерті байдуже, хто ти, дасть силу косі –
Скосить пута твої і твої привілеї.
Хоч би мав ти ту курку, що яйця несе –
Золоті , скіпетр той, що ллє міцність у кроки,
Як підеш, лишиш те, що любив над усе.
Слід твій змиють дощі, пам'ять вимісять роки.
Але той, хто для краю перлини збирав,
Хто йому у час болю, хвороби ніс ліки,
Хто за нього життя – найдорожче, віддав,
В книгу пам’яті вписаний буде навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)