Її ходу вже не впізнати,
Вона нестерпна у розмові,
Тепер і правда не до жарту,
Відко́ли ночі у безсонні.
Забута сукня, та...рожева,
Тонке мереживо й прикраси,
Підходить зрідка до люстерка,
Волосся трішечки підправить.
Мов камінь виглянув із моря,
І бурю стримати зібрався,
Нараз випробування вдосталь,
Війна приперла нам, зараза.
А жінка, ніжна...що казала,
Дівчата, в слабкості вся сила,
Втрачала радість і бажання...
О Боже, втримай же їй крила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2024
автор: liza Bird