Категоричність душі лякає обабіч –
Звичайний та терпкий на серці вогонь.
Заскигливши вглибу, замислившись, різко
Таврує любов'ю терниста долоня.
Та смутна та біль, що звикла у долі
Боротись чуттями в сердешнім краю...
Та нерв, обірвавшись в терпінні та волі,
Гартує свій мозок, злітавши в раю.
Та вічна покірність любові та серця
Обабіч малює картину свою...
І ніби митець той махлює свавільно,
Обравши взірець як Мадонну з Delux.
Фортуна любові загасне, як світло
Увімкне раптово сигнальні вогні...
Та розум із серцем вготовують легко
Той струмінь тепла, мов дві течії.
13.02.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький