Ні, не зірка... не квітка... не птиця...
Ну хіба що... билинка... ще й квола...
Коли-небудь вистава скінчиться,
Розімкнеться і замкнуте коло...
Ну а поки що мусиш терпіти,
Бо смиренністю живиться карма.
Вельми тяжко триматись орбіти,
Де хода́ недостатньо зугарна –
Тож і горнешся часом у кокон,
Лускокриле неначе створіння.
Втім крадеться прити́шеним кроком,
Мов хижачка, година осіння...
Ні, не сяєш... не квітнеш... безкрила
У долонях примхливої долі,
Що промінням тебе охрестила
Та у мушлю стулила долоні...
29.08.2024
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2024
автор: Олена Студникова