[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C4bL7avd81g[/youtube]
Починається плач
гітари.
Склянок брязкіт
розбитих вранці.
Починається плач
гітари.
Марні спроби її глушити.
Неможливо це
заглушити.
Знову й знову лунають крики
як, неначе, вода ридає,
в снігопад
як ридає вітер.
Неможливо це заглушити.
Плач над тим, що таке
далеке.
Це південний пісок пекучий,
котрий білих камелій прагне.
Плач стріли, що не має цілі,
те «сьогодні», що вже без «завтра»
й перша пташка на гілці
мертва.
О, гітаро!
Як рана в серці,
В котрій леза п‘яти кинджалів.
Мій переклад Ф.Г.Лорки https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962059 в музичній і відеообробці декількох нейромереж(подробиці на ютубі) Запрошую усіх кому цікаво на перегляд!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2024
автор: Віталій Гречка