Сильний птах! Він боре вітер.
Тому й зветься боривітер.
Довжина – менше пів метра.
Але голос, як у метра.
Важить двісті грамів з гаком,
Наче пиріжок із маком.
Та дзьоб, гнутий, гострість містить,
М'ясо птах ним може їсти,
Барви - сіро-голубої.
В кого ще знайдеш такої?
Чорна є на ньому цятка
Знизу. Й очі у пташатка
Чорні, круглі та великі.
Гарний птах, хоч хижий, дикий.
Ще потрібно це сказати,
Жовті лапи у пташати.
Й жовтим є кільце оте,
Що довкола ока йде.
У дорослого самця
Голова сіренька вся.
Ну, а верх – іржаво-рудий ,
Цегляні із бурим груди.
Взяв у дар ще й ці гостинці:
На рудій, іржавій спинці
В нього темно-бурі плями.
Зафарбовані так само
Махові пір’їни птаха,
Тобто ті, які для змаху.
Зверху – темно-буруваті,
А зісподу – білуваті.
Хвіст ушир птах розпускає
В час, як угорі літає.
Розмах крил великий має.
Бачиш – серце завмирає.
Свого ворога й у тьму
Бачить здалеку. Тому
Швидко никне з неба мапи,
Щоб йому не датись в лапи.
Може бачити й мурашку
За пів сотню метрів пташка.
Ящірку йому зловити –
Мов води з ріки попити.
Вміло, швидко простір тче,
Корм від нього не втече.
Їсть він різних гризунів,
Що живуть біля полів.
Люду користь цим приносить.
Жити він цю птаху просить.
Селяться птахи повсюди:
На деревах, там, де люди
Проживають – на дахах,
В норах також, у ярах.
У Європі місце мають.
В холод - в ирій відлітають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)